>>Более ранним оформлением великорусской национальной идеи объясняется то, что она первой узурпировала общий для всех восточных славян метаэтноним «Русь» в качестве самоназвания. Это впоследствии сильно затрудняло национальную самоидентификацию украинцев и белорусов, которые привычно называли себя «русскими», «русинами» и долго не осознавали, что в Московском государстве в это имя вкладывался уже совсем новый смысл (вспомним «две русские народности» Костомарова). >Великоруссы, что, отказывали белорусам и украинцам в праве называться русскими? Вроде такого не было.
Автор поясняет: "в Московском государстве в это имя вкладывался уже совсем новый смысл". По моему скромному разумению ввиду имеется концепция "Третьего Рима". Можете об этом почитать у Дейвиса или Оболенского или вот тут: http://litopys.narod.ru/rizne/davis.htm
"Але найбезпосереднішою проблемою стало складання нових пасхалій з розрахунком Великоднів на восьме тисячоліття. До цього завдання митрополит Зосима взявся восени 1492 р. "Ми чекаємо Пришестя нашого Господа, — писав він у передмові, — але годину, коли Він прийде, годі визначити". Потім митрополит додав коротенький історичний підсумок. Константин заснував Новий Рим, а св. Володимир охрестив Русь. А тепер Іван III має стати "новим імператором Константином нового Константинополя — Москви"47. Це була перша опосередкована згадка про родовід, який відтоді доточуватиме до себе Москва.
Отже, 1492 р., і то вперше, "новий Константинополь—Москву" можна було б назвати й куди знайомішою назвою — "третій Рим". Того самого року архієпископ Новгородський Геннадій начебто дістав переклад римської леґенди про Білий клобук, а разом з ним і передмову, яка пояснювала, як рукопис леґенди потрапив до Рима. В учених немає згоди щодо давності цього тексту, частини якого цілком могли бути вставлені згодом. Але, певне, не випадково в передмові міститься ясна згадка про Москву як про "третій Рим". Автора передмови інколи ототожнювали з одним відомим перекладачем, що працював над Апокаліпсисом Ездри. Ця праця була частиною задуму архієпископа Геннадія дати московській церкві повний варіант Біблії, еквівалентний латинській Вульґаті48."
>Или может быть великоруссы не имели права себя называть русскими? Интересно почему?
По-моему, скорее всего, другие русины не имели возможности никак высказатся за новую идеологическую концепцию Москвы, т.е. они никак не влияли на процесс сужения смысла этого термина.
>Так почему же "узурпировали"?
Потому, что в идее о "Третьем Риме" не последнее место занимала потребность к самоизоляции, как противовес западным влияниям. Точнее:
"Відколи Москва підбила решту російських князівств, її імперські амбіції вочевидь мали спрямовуватись супроти Великого князівства Литовського — західного сусіди Москви. Литва виграла від монгольської навали, скориставшись своєю базою на північній периферії для розширення своїх анексій серед фраґментів колишньої Русі, — Москва чинила так само. Наприкінці XV ст. Литва, як і Москва, контролювала величезний обшир території (здебільшого в басейні Дніпра), що простягалась від Балтійського узбережжя до Причорномор’я.
Але Литва, на відміну від Москви, була відкрита для західних впливів. Понад сторіччя Велике князівство процвітало завдяки особистій унії з Польщею (див. с. 445-446). В 1490-х роках литовський двір у Вільно і католицька панівна еліта були великою мірою полонізовані — у сфері як мови, так і політичної культури. Литовській династії належали не тільки Польща та Литва, а й Богемія та Угорщина. На відміну від Московії, Литва дозволяла великий ступінь релігійного розмаїття. Римо-католицький істеблішмент стерпно ставився і до чисельної переваги православних християн, і до постійного напливу сильного єврейського елементу. На відміну від Московії, православна церква Литви не розривала зв’язків з Константинополем і не зрікалася своєї давньої вірності Візантії. Митрополит Київський мав усі підстави опиратися московській сепаратистській лінії, що ділила слов’янське православ’я і неминуче рухалась до утворення відокремленої Російської православної церкви."
>Насколько мне известно, великоруссы как называли себя русскими еще со времен Владимира Святого, так и продолжают себя называть. Где ж тут узурпация?
Так о том автор и пишет, что термин ("метаэтноним") остался прежним, но со времён Ивана 3 ему уже придавалось другое значение.
