>В документе упомянуты некие "осадники" между жандармами и тюремщиками, но после разведчиков. Это кто такие?
Крестьяне, поселенные на землях Западной Украины и Западной Белоруссии. Бесплатно получив большие наделы, денежную помощь, избавление от налогов, они были обязаны полицейской службой и охраной границы. СанитарЖеня (17.10.2003 12:18:16)
От
СанитарЖеня
К
Дата
17.10.2003 15:35:29
Re: Просто интересно
>>В документе упомянуты некие "осадники" между жандармами и тюремщиками, но после разведчиков. Это кто такие? > >Крестьяне, поселенные на землях Западной Украины и Западной Белоруссии. Бесплатно получив большие наделы, денежную помощь, избавление от налогов, они были обязаны полицейской службой и охраной границы.
"ОСАДНИКИ (ОСАДНИКИ] - назва польських колоністів на західноукраїнських і за-хіднобілоруських землях у 20-30-х роках XX ст. Вони отримували від держави кращі зе-мельні наділи й щедрі фінансові субсидії, їм були передані місцеві органи адміністратив-ної влади. " http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-582.html
"В волынском селе Жабча местный католический священник захотел отнять храм у православных, не имея на то никаких оснований. Но он опирался на вооруженную помощь так называемых осадников - польских военных колонистов, размещенных на конфискованных у православных землях. Осадникам давали по 10 десятин земли на мужскую душу, осады размещены были в восточных воеводствах Польши для полонизации этих земель близкий аналог милитаризованным поселениям израильтян на Западном берегу Иордана. Ксендз вместе с осадниками не один раз являлись в Жабчу для захвата храма. Православные для защиты церкви заперлись в ней вместе с настоятелем и оставались там в течение двух недель днем и ночью. Стояли трескучие январские морозы. И вот в воскресенье во время Литургии, когда храм был открыт для народа, ксендз вместе с осадниками и полицейскими ворвался в алтарь, священника вывели силой из храма, сорвав с него облачение. Молящихся прогнали из церкви прикладами. "
"Асадники мели в 20-х гадах по 15-17-20 га. Ад паноу забирали. Давали по 20 га. Были поляки-добровольцы. Давали кредит – они его не выплачивали. Давали лес: мы строили- нам осадник платил. Нанимали людей. Платили 5 зл. – 2 пуда жита. Полковник Ардылевский – придешь ко мне на работу – 5 зл. Быу фальварак Щитники до Тарнова. Костровицкий- осадник поляк, высокий строгий, с бородкой майор, жил около разъезда в Белогруде. Мацулевич з Цыбор. Бяляеуски з Навасад, Ковальчик, Понада, Паулясь, Спица, Драздоуски, Заянчкоуски, Краучык, Шумски, Казимерчик. Осадники говорили на польском. Мы в деревне говорили на мешанке."
"Суть справи в тому, що там провадили польську колонізацію. То був залишок по двадцятому році, після земельної реформи, коли надходили більшовики і пішла чутка, що селянам дадуть землю. Тоді польський, панський, сейм (мій батько ніколи не називав інакше, тільки "панська Польща'', а про ту казав: "Та, яку вони називають народною") ухвалив реформу. На Волині з гігантських маєтків, що там були, ділянки виділяли т. зв. польським військовим осадникам-ветеранам війни. Але де б там вояк їхав: він за пару грошів продавав селянину, їхали туди польські осадники. ... Навіть в ендецькій пресі почали бити на сполох: з українського села не було перспективи службового зростання, а з польського була: кожна трохи визначна особистість потрапляла до адміністрації, поліції тощо. ... У 37-му році після підпалу якогось колоніста (стодолу йому спалили чи що) улани та поліція рушили на села - і відбулася пацифікація. Як відбувалася пацифікація - я знаю точно, бо мій батько був журналістом у Львові, він їздив по селах і приходив додому із синім від жаху обличчям. Молоко лилося рікою, книги, ясна річ, збирали на купку і спалювали, всіх селян ставили в чергу, вони мали зняти портки і діставали двадцять п'ять палок на дупу. Як кидалася жінка, то робили "тюльпан": жінку підвішували за ноги, і всі ті спідниці, а тоді майток не носили, осідали вниз, на обличчя. Потім, через кілька років, була різанина: українці різали поляків." http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=57
"После трех земельных реформ большинство этих земель досталось полякам. Белорусский же крестьянский двор имел в среднем по 7 га земли, а около 10 процентов крестьянских хозяйств — не более 1 га. В 15 процентах хозяйств не было крупного рогатого скота, у трети — лошадей, а около 6 процентов крестьян вообще не имели никакого скота. Тем не менее, в Западную Беларусь польское правительство переселило более 300 тысяч так называемых осадников — военных и гражданских лиц из этнической Польши, которым бесплатно или с большими скидками сразу давали от 15 до 40 гектар земли. Эти колонисты и стали основной опорой оккупационной власти, нещадно эксплуатирующей, а зачастую и просто терроризирующей белорусское крестьянство. "