>> Тезисно лишь добавлю, что одним из главных критериев для "выбора" были московские войска, т.е., как уже говорилось, никакого "добровольного выбора" не было и в помине, были лишь объективные обстоятельства в лице угрозы военных действий против казаков со стороны Московии. > А как же Конотоп - после него "военные действия против казаков со стороны Московии" - это подготовка России к обороне в районе Путивль-Севск, куда отступили войска Трубецкого, плюс блокированный гарнизон в Киеве (это ВСЕ войска, которые были на Правобережье), плюс - гарнизоны в традиционно антиВыговских Полтаве, Гадяче и т.д, плюс шок после Конотопа в Москве. Т.е. в военном плане - имеем, как минимум, равновесие.
Не надо забывать как помогали московиты казакам сделать "добровольный выбор" после подписания Гадяцкого договора:
«Під містечком Срібним Петро Дорошенко з козацьким загоном зробив спробу затримати це величезне військо, але безуспішно. Сам він ледве врятувався. Князь Пожарський звелів вирізати всіх до одного людей у містечку. ... Розлючений Трубецькой послав частину свого війська до міста Борзни. Місто спалили, побили багато людей, козацьких жінок і дітей, а вцілілих відправили до Москви. Така ж трагічна доля спіткала й Ніжин»
После Конотопа «братская помощь» казакам для «добровольного выбора» со стороны Московии оказывалась с ещё большим рвением:
«Київський воєвода Шереметьєв послав військо з Києва, яке попалило і зруйнувало дощенту Гоголів, Вороньків, Трипілля, Стайки, Макарів, Горностай-поле і ще багато інших містечок, сіл і хуторів, а людей — і великих, і дітей, і жінок — усіх до ноги вибило.»
Как же не помочь заблудшим единоверцам...
> Кстати, а где Вы его взяли - это есть где-то в электронном виде? Делитесь - буду Вас же лупить Смолием и Степанковым :) >Правобережна Украiна у другiй половинi XVII- XVIII ст. : Проблема державотворення / Валерiй Смолiй, Валерiй Степанков. Киiв : Акад. наук Украiни. Iнст. iсторii Украiни, 1993
Это из библиОтеки, лупить вряд ли получится, у них не видел об массовом порыве в колонах с транспарантами и флагами в лоно царя-батюшки.
>> Пропольська політика І.Виговського, курс на відновлення шляхетських порядків, використання татар у боротьбі з опозицією, військові дії проти Росії посилювали невдоволення козацтва. > Это выбор или "выбор"?
Это не выбор за Московию. Всё тут проще:
«Група полковників, очолених Тимошем Цецюрою, Василем Золотаренком, Якимом Сомком, які домагалися гетьманства, організували змову проти гетьмана. За допомогою «ратних людей» Шереметьєва перебили кілька тисяч прихильників Виговського. Знову спалахнуло полум'я громадянської війни. Очевидець писав: «Одно містечко воює проти іншого, син проти батька, батько проти сина — страшне тут твориться вавілонське замішання». Змовники закликали на Україну Трубецького з рештою його армії. Він зібрав свої полки, а потім вийшов на Лівобережжя, захоплюючи місто за містом і приводячи всіх до присяги на вірність цареві.»
и при этом:
«Не тільки селяни, а й частина козаків, окремі міста й такі старшини, як вінницький пол'ковник Іван Богун і славетний кошовий Іван Сірко — противники Московської держави, взяли участь у повстанні проти Виговського» - т.е. никакого выбора Московии не было, был бунт полковников и борьба за власть.
>> Росія, граючи на ненависті козаків і частини старшини до гетьмана, зуміла заручитися їх підтримкою й отримала можливість встановити прoтекцію над козацькою Україною. > И что? Истоки антигетманских настроений лежат где - в политике гетмана или в кознях России? Это "выбор" или выбор?
Во-первых это не выбор Московии, а во-вторых и тут без промосковских деятелей не обошлось: «Бій під Конотопом, здавалося, вирішив результат війни на користь України, з'явилась перспектива звільнитися від влади Московії. Але використати таку грандіозну перемогу Виговському не вдалося. За його плечима кувалася зрада, готувалося повстання. Опозицію за допомогою воєвод організував керівник старшин промосковської орієнтації — наказний гетьман Іван Безпалий.»
чего боялась чернь, тоже ясно: «Лякалися, що польські магнати й шляхта повернуться, знову буде кріпацтво, панщина, окатоличення, ополячення»
>> Тому навіть блискуча перемога, І.Виговського над московським військом під Конотопом у червні 1659 р. не привела до відновлення його влади над Лівобережжям. У серпні тут спалахнуло повстання проти гетьмана і до кінця вересня більшість лівобережних полковників присягнуло на вірність Москві. Князь О.Трубецькой з військом вступив до Переяслава. > О чем и речь - потерпел поражение, отступил, а вступил только после того, как "більшість лівобережних полковників присягнуло на вірність Москві" - полковники сделали "выбор" или выбор? Кто их заставлял присягать?
Это было с точностью – наоборот: «Змовники закликали на Україну Трубецького з рештою його армії. Він зібрав свої полки, а потім вийшов на Лівобережжя, захоплюючи місто за містом і приводячи всіх до присяги на вірність цареві»
А вот интересно, что бы с ними сделали, если бы они не присягнули. Может то же, что Шереметьев в то время сделал с жителями «Гоголів, Вороньків, Трипілля, Стайки, Макарів, Горностай»? Чего стоила эта присяга очень быстро прояснилось, но ненадо ожидать исполнения присяги данной захватчику приставившему нож к горлу, не так ли?
>> Ситуація стала критичною, коли у серпні почав розгортатися рух проти І.Виговського і у Правобережній Україні. За влучним висловом В.Герасимчука, він "за собою не мав нікого, а проти себе всю Україну" (131). > Напоминаю - на Правобережьи из русских войск только блокированный гарнизон Киева.
Там где небыло царских войск не было и царской власти. Вот автор пишет: «На той час царська армія оволоділа всім Лівобережжям. її командуючий Трубецькой, виконуючи таємні царські інструкції, закликав Юрася Хмельницького до Переяслава. Тут Трубецькой організував раду, оточивши її 40-тисячним царським військом. Переважали на раді старшини — прихильники Москви, з правобережних полковників майже ніхто не прибув.»
Если не влом, перечислите правобережных полковников добровольно прибывших на раду Трубецкого. Они же сделали выбор в пользу Москвы, безкультурие ведь получается с их стороны...
>> Спроби гетьмана втримати кермо влади зазнали невдачі і генеральна рада близько 24 вересня обирає гетьманом Ю.Хмельницького. Так, закінчився крахом новий курс частини української еліти, який показав безперспективність політики ігнорування національних і соціальних завоювань Визвольної війни. > Замечу, что избирается, а не "избирается" в Германовке, на Правобережьи, где никаких российских войск и близко не было - на результаты этого выбора повлияла только расстановка внутриукраинских сил!
Нет, Ю.Хмельницкого выбрали не в Германовке, а в Жердёве и только после того, как Выговский добровольно уступил ему гетманскую булаву. В Германовке заговорщики убили сторонников Выговского Верещагу и Сулиму. Хотя ещё год назад
«люди, які найкраще виявили себе в минулій боротьбі українського народу з поляками: генеральний суддя Богданович-Зарудний, генеральний осавул Ковалевський, генеральний писар Іван Груша, обозний Тиміш Носач; полковники — Григорій Лісницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, Іван Богун, Оникій Силич, Остап Гоголь, Михайло Зеленський, Михайло Ханенко, Станіслав Морозенко; брати Виговського — Данило (чоловік доньки Богдана Хмельницького — Катерини), Костянтин і Федір, їхній дядько — овруцький полковник Василь та небіж Ілля — Виговські» отчетливо понимали, что «Москва готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою громадянською війною, а далі відкрито своєю власною зброєю, без усякого приводу з нашого боку».
>> За такої обставини продовження війни з ,Росією одночасно означало б втягнення суспільства у наступний етап громадянської війни. Слід було шукати порозуміння з Москвою. З іншого боку, розрив договору з Варшавою ставив Україну перед загрозою відновлення воєнних дій з Польщею та її союзником Кримським ханством. Шансів на перемогу у цій війні власними силами не було. Тому в принципі приймається вірне рішення діяти обережно, використовуючи суперечності між Росією і Польщею. > "вірне рішення" - это был выбор или "выбор"? > Кстати, тут немного ув. авторы слукавили - потому, как имела место быть не столько игра на противоречиях, сколько именно продолжение войны против РП в союзе с Москвой и на Московских же условиях - а вот принятие этих условий это единственный эпизод, в отношении которого можно говорить о "выборе" в кавычках, да и то...
Опять неверно и авторы на это указывают в цитате «Як відзначав обозний коронний А.Потоцький у листі до короля (осінь 1659 р.), старшини вважали за оптимальний варіант "не бути ні під в.кор.м., а ні під царем; сподіваються вони цього досягнути, обманюючи і лякаючи в.кор.м. царем, а царя в.кор.м.”
Незачем было бы царским властям начинать новую войну: «Переяславські статті 1659 р. викликали гостре невдоволення козацтва та обурення серед старшини, значна частина якої після цього відійшла від Москви, зокрема й деякі найбільші її прихильники. Утвердившися на Лівобережжі, царський уряд поставив за мету анулювати Гадяцьку угоду й продовжити експансію на Правобережну Україну. Він направив туди, в порушення Віденської угоди з Польщею, 20-тисячну сильно озброєну й вимуштрувану чужоземними офіцерами армію під проводом Василя Шереметьєва, а також 20-тисячний козацький корпус під командуванням полковника Тимоша Цецюри. Гетьман Юрій Хмельницький із 30-тисячним козацьким військом мусив до них приєднатися по дорозі.»
http://www.geocities.com/ukrexlibris/apanowicz/ Вообщем можно лишь добавить, что миф о «добровольном выборе» казаков в пользу царя является сильно преувеличенным. После Конотопа казаки решили не выбирать ни одной из сторон, так как понадеялись на свои силы. Однако, по ряду объективных причин, их расчёт оказался неверным. В результате чего гетманское государственное образование было завоёванно и покорено Московией.
